Мезіальний прикус
Мезіальним вважається прикус, при якому нижня щелепа помітно висунута вперед, у порівнянні з верхньою щелепою.
Зміщення нижньої щелепи може бути як двостороннім, так і одностороннім. При односторонньому зміщенні нижньої щелепи, як правило, спостерігається порушення співвідношення серединної лінії. Одностороннє зміщення здебільшого є наслідком передчасного видалення другого тимчасового моляра на нижній щелепі з одного боку. В бік видаленого зуба зміщуються зуби, розташовані дистально, і ті, що стоять спереду від дефекту.
Основними причинами виникнення мезіального прикусу є:
- Спадковість (ймовірність розвитку мезіального прикусу у дитини підвищується, якщо його має один/двоє з батьків).
- Негативні фактори у період внутрішньоутробного розвитку, пологова травма.
- Раннє видалення молочних різців або затримка їх випадіння.
- Ротовий тип дихання.
- Шкідливі звички у дитинстві (наприклад: смоктання пальця, кусання верхньої губи).
- Рахіт (причина порушення формування лицевих кісток).
- Вкорочена вуздечка язика.
- Хвороби органів дихання, збільшення мигдаликів.
- Як наслідок травм (наприклад: переломи щелеп, пухлини обличчя тощо).
Методика ортодонтичного лікування мезіального прикусу залежить від причини виникнення, ступеня вираженості ознак та віку пацієнта.
У дорослих пацієнтів щелепи вже сформовані, тому лікування не може бути спрямованим на гальмування росту нижньої щелепи та стимуляцію росту верхньої щелепи.
МЕТОДИ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ МЕЗІАЛЬНОГО ПРИКУСУ:
- Мікроімпланти
- Брекет-система;
- Елайнери.
Мікроімпланти
Мікроімпланти – це невеликі гвинтики, які вкручуються у щелепу для створення опори при переміщенні зубів. Вони є ключовим етапом у лікуванні мезіального прикусу у дорослому віці. Отже, ми вкручуємо 2 мікроімпланти у ділянці за нижніми останніми зубами та у комбінації з брекет-системою переміщуємо усі нижні зуби назад та нахиляємо дозаду передні нижні різці.
Брекет-система
Брекет-система – це класичний спосіб корекції неправильних нахилів та положення зубів у мезіальному прикусі. Особливо це потрібно у комбінації при застосуванні мікроімплантів для переміщення нижніх зубів усього зубного ряду.
Елайнери
Елайнери – прозорі капи, які досить часто є альтернативою брекет-системі. Проте у випадку лікування мезіального прикусу їх доцільно застосовувати на завершальному етапі лікування для покращення естетики усмішки. Вони є більш комфортними у носінні та догляді для пацієнта.
Важлива особливість:
Зазвичай ця патологія потребує лише ортодонтичного втручанння – виправлення прикусу за допомогою брекет-системи, мікроімплантів та елайнерів. Однак при важких формах мезіального прикусу довести ситуацію до ідеалу зазначеними вище методами – неможливо і потрібно залучати до лікування хірурга!
У залежності від ступеня складності, існують такі методи ортогнатичного хірургічного втручання при мезіальному прикусі:
- Зміщення нижньої щелепи дозаду.
- Зміщення верхньої щелепи вперед.
- Зміщення обох щелеп: нижньої назад, верхньої вперед.
Покази до проведення ортогнатичного хірургічного втручання:
- Нижня щелепа суттєво зміщена назад і це неможливо скорегувати ортодонтичним лікуванням (негативне перекриття більше 3 мм).
- Неможливість нормального жування, мовлення та дихання.
- Хронічне навантаження на скронево-нижньощелепні суглоби.
- Глибокі порушення міжщелепних співвідношень.
- Виражені естетичні порушення профілю обличчя.
Протипокази до проведення ортогнатичного хірургічного втручання:
- Діти до 13 років (несформовані кістки щелеп).
- Онкологічні захворювання в активній фазі.
- Декомпенсовані хронічні захворювання (тяжкі форми цукрового діабету, серцево-судинні патології).
- Наявність інфекційно-запальних процесів.
- Складні порушення згортання крові.
У випадку, коли без ортогнатичної хірургії не обійтися, але пацієнт, з особистих обставин, є не готовим до хірургічного втручання – найкращим рішенням буде не розпочинати лікування виправлення прикусу, адже це може призвести до негативних наслідків у майбутньому:
- Неправильне жувальне навантаження на зуби.
- Стирання, розхитування та випадання зубів.
- Порушення роботи скронево-нижньощелепних суглобів.
- Гіпертонус жувальних та мімічних мʼязів.
- Асиметрія обличчя.